Фото без опису

14 серпня 2025 року Підволочиська громада з важким серцем і невимовним болем прощається з нашим земляком — молодшим сержантом 105-ої окремої бригади територіальної оборони Шаварином Михайлом Вікторовичем (21 серпня 1984 р.н.).

На 40-му році життя він відійшов у вічність, виконуючи свій військовий обов’язок.

9 серпня 2025 року, під час бойового чергування на пункті спостереження на Харківщині, Михайлові раптово стало зле. Його негайно госпіталізували, але, попри всі зусилля медиків, серце нашого Захисника зупинилося. Зупинилося — та не перестало битися у пам’яті й серцях тих, хто його знав.

У Підволочиську важко знайти людину, яка б не знала Михайла. Він був світлою, щирою, завжди усміхненою людиною. Його доброта і жертовність вражали: навіть отримуючи передачі з дому, він часто казав: «Дякую. Мені не треба, а моїм побратимам треба допомогти». І так було завжди — до останнього дня.

Михайло став на захист України ще у 2015 році. Він воював у складі різних військових підрозділів, гідно ніс службу й отримав чимало нагород. Але найбільше його серце було віддане тим, кого він любив: своїй матері, дружині та дітям. Він залишив після себе трьох маленьких янголят, які тепер зростатимуть без тата, але з пам’яттю про його мужність і любов.

Ми не маємо права забути Михайла. Ми зобов’язані зберегти пам’ять про нього і оточити турботою його матір, дружину та дітей. Бо вдячність — це не лише слова, а й наші добрі справи заради тих, за кого він віддав життя.

Сьогодні ще одну домовину Героя накрили синьо-жовтим стягом. Востаннє над ним пролунав Державний Гімн, пролунали військові залпи… І небо, здавалося, схилилося у скорботі разом з нами. Нехай Господь прийме його душу у Своє Царство Небесне та дарує вічний спокій.

на пункті спостереження на Харківщині він раптово відчув погіршення стану здоров’я, був госпіталізований, але, на жаль, серце нашого Захисника зупинилося.

Щиро співчуваємо рідним та близьким покійного.