ПОТОЧНЯК Ярослав

Підволочиська громада знову в скорботі — ми провели в останню дорогу жителя селища Підволочиськ, воїна в/ч А5177 ЗСУ Поточняка Ярослава.

23 березня 2026 року перестало битися його серце під час проходження військової служби. Ще зовсім недавно Ярослав сам стояв у жалобі, проводжаючи в останню путь свого зятя-військового… І ось сьогодні ця ж родина переживає новий, невимовний біль — прощається вже з батьком, чоловіком, дідусем.

Ярослав недовго перебував на службі. Іноді життя обривається не від кулі — хвороба підступно забирає тих, хто став до лав оборонців. Це ще одна гірка правда війни, яка не завжди має гучні постріли, але завжди залишає глибокі рани.

Сьогодні його поховали з усіма військовими почестями. Над домовиною майорів синьо-жовтий прапор, лунав Державний Гімн України, а стяг, як символ честі та вдячності, було вручено дружині — пані Марії. Розділити біль втрати прийшли рідні, друзі, сусіди, усі, хто знав Ярослава як добру, щиру, чуйну людину, завжди готову прийти на допомогу.

Він був хорошим чоловіком, турботливим батьком і дідусем, людиною, яку поважали і цінували.

Схиляємо голови у скорботі разом із рідними та близькими.

Щирі співчуття родині…

Нехай Господь Бог укріпить у цій важкій втраті та прийме у Свої обійми душу покійного раба Божого, воїна Ярослава.

Вічна пам’ять…