КОВАЛЬ Анатолій
«Він був надзвичайно сміливий, добрий та щирий» - саме так говорять сьогодні в селі Галущинці. Сьогодні в цьому селі хоронять дуже особливого чоловіка, воїна, який, жив з Богом в серці та повагою до людей, військового з особливим позивним - «Монах».
«Мій дядько був надзвичайно сміливим чоловіком і врятував не одному військовому життя…і мені теж» - так зі сльозами на очах згадує про свого дядька, одночасно і побратима племінник Анатолій, який з ним до останнього дня воював пліч-о-пліч в найгарячіших точках. «Його дуже всі поважали і любили, він завжди перший йшов на допомогу» так всі відгуються про Анатолія односельчани.
Чоловік жив тихим і скромним, побожним життям. Свого часу Анатолій прийняв важливе рішення присвятити своє життя Богу, певний час жив в монастирі при чернечому Ордені Братів Капуцинів, але все ж таки вирішив жити «в мирському житті», радо допомагав при парафії місцевого костела Святого Йоана Хрестителя
Після цього, працював в дитячому садочку, діти та колектив дуже його любили, особливо малюки, адже він своїми руками робив для них іграшки, майстрував качельки, бо мав хист до теслярства та різблярства, крім того, радо допомагав в організації дитячих свят.
Війна застала Анатолія в Польщі, він швидко залишив все та приїхав на Україну щоб стати на захист своєї Батьківщини.
