Заповіт, спадковий договір, договір дарування та договір довічного утримання – у чому різниця?

Заповіт, спадковий договір, договір дарування та договір довічного утримання – усі ці правочини є тотожними між собою у єдиному намірі власника відчужити майно на користь іншої особи за власним волевиявленням. Такі правочини потребують нотаріального посвідчення, крім деяких винятків за договором дарування (наприклад, дарування рухомих речей, предметів особистого користування тощо).

Відмінності між переліченими вище правочинами полягають у моменті набуття права власності та умов їх набуття (або їх відсутність). Ще однією важливою відмінністю є можливість визнання їх недійсними в судовому порядку та строки позовної давності, яка для договору дарування становить 1 рік, а для договору довічного утримання, спадкового договору та заповіту –3 роки.

Договір довічного утримання, як правило, обирають особи, які потребують сторонньої допомоги, одинокі сімейні пари, сім’ї людей похилого віку з непрацездатними дітьми або дітьми з інвалідністю, люди похилого віку, позбавлені опіки та піклування близьких та інші з метою забезпечити собі утримання та (або) догляд довічно. Однак відчужувачем за договором довічного утримання може бути будь-яка особа незалежно від її віку та стану здоров’я.

Важливим моментом є те, що право власності за таким договором є обмеженим, оскільки набувач не має права до смерті відчужувача продавати майно, дарувати його, міняти, передавати в заставу або у власність іншій особі на підставі іншого правочину. Ще один нюанс – набувач зобов’язаний у разі смерті відчужувача поховати його, навіть якщо це не було передбачено договором довічного утримання.

Альтернативою договору довічного утримання є спадковий договір, який полягає в тому, що набувач зобов’язаний вчинити певні дії за вказівкою відчужувача і в разі його смерті – отримати право власності на майно відужувача.

Повноцінний перехід права власності (володіння, користування, розпорядження) до набувача відбувається після смерті відчужувача. На майно, визначене у спадковому договорі, нотаріус, який посвідчив цей договір, накладає заборону відчуження.

Ще одним різновидом передачі права власності за волею власника є заповіт – особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Заповідач може в будь-який момент змінити, скасувати або скласти новий заповіт. Змінювати заповіт можна безліч разів і кожний новий заповіт скасовує попередній. Кожен новий варіант заповіту потребує нотаріального посвідчення.

Договір дарування – це домовленість двох сторін, за якою одна сторона – дарувальник – передає або зобов’язується передати у майбутньому другій стороні –обдаровуваному– безоплатно майно у власність.

Договір дарування належить до безоплатних правочинів, за умовами якого обдаровуваний не має перед дарувальником будь-якого зобов’язання матеріального характеру.

Детальніше про кожен із вищевказаних правочинів читайте на сайті: https://bit.ly/359Zok4