Щодо застосування законодавства про оцінку впливу на довкілля при здійсненні гідротехнічної меліорації

Щодо застосування законодавства

про оцінку впливу на довкілля при здійсненні гідротехнічної меліорації

На виконання листа Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України від 03.04.2026 № 6104-07/31134-03 департамент агропромислового розвитку обласної військової адміністрації інформує.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 3 Закону України

„Про оцінку впливу на довкілля” (далі – Закон) оцінка впливу на довкілля є обов’язковою у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті, та здійснюється до прийняття рішення про провадження такої діяльності. Отже, предметом правового регулювання Закону є саме планована діяльність, щодо якої має бути прийняте рішення, що визначає її параметри та умови провадження, або розширення та зміни, включаючи перегляд або оновлення умов провадження планованої діяльності, встановлених (затверджених) рішенням про провадження планованої діяльності або подовження строків її провадження.

Згідно з абзацом другим пункту 2 частини третьої статті 3 Закону до другої категорії планованої діяльності віднесено, зокрема, сільськогосподарське та лісогосподарське освоєння, рекультивацію та меліорацію земель (управління водними ресурсами для ведення сільського господарства, у тому числі із зрошуванням і меліорацією) на територіях площею 20 гектарів і більше або на територіях та об’єктах природно-заповідного фонду чи в їх охоронних зонах на площі 5 гектарів і більше, а також будівництво меліоративних систем та окремих об’єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем. Системне  та цільове розуміння цієї норми свідчить, що вона стосується первинного будівництва меліоративних систем та об’єктів їх інженерної інфраструктури, нового освоєння земель шляхом меліорації, тобто створення нових меліорованих земель, а також зміни проектних параметрів відповідних інженерних об’єктів та гідротехнічних споруд.

У разі якщо зрошення агровиробником земельної ділянки, яка вже входить до території обслуговування існуючої меліоративної мережі не є розширенням та не призводить до змін меліоративної системи, включаючи перегляд або оновлення умов провадження планованої діяльності, встановлених (затверджених) рішенням про провадження планованої діяльності або подовження строків її провадження, то така діяльність є поточним використанням уже існуючого об’єкта за його функціональним призначенням.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про меліорацію земель” меліоративна система це технологічно цілісна інженерна інфраструктура, що включає в себе такі окремі об’єкти, як меліоративна мережа каналів, трубопроводів (зрошувальних, осушувальних, осушувально-зволожувальних, колекторно-дренажних) з гідротехнічними спорудами і насосними станціями, захисні дамби, спостережна мережа, дороги і споруди на них, взаємодію яких забезпечує управління водним, тепловим, повітряним і поживним режимом ґрунтів на меліорованих землях. Меліоративна мережа є розміщеним на землі та/або під землею цілісним технологічним комплексом об’єктів інженерної інфраструктури, що забезпечує забір або відведення води з точки водовиділу або в точці водовиділу для потреб водокористувачів. Із наведених законодавчих визначень прямо випливає, що меліоративна мережа створюється саме для забезпечення зрошення, осушення або іншого водорегулювання на визначеній території обслуговування. Відтак зрошення чи осушення, що здійснюється агровиробником у межах такої території з використанням наявних об’єктів цілісної інженерної інфраструктури, не є самостійною, відокремленою від меліоративної системи діяльністю, а становить невід’ємну частину технологічного процесу її експлуатації. Саме тому діяльність агровиробника в межах території обслуговування існуючої меліоративної мережі має розглядатися як реалізація функціонального призначення відповідної інженерної інфраструктури.

Згідно зі статтею 11 Закону рішенням про провадження планованої діяльності є рішення органу державної влади або органу місцевого самоврядування, яке є підставою для початку такої діяльності та визначає її параметри і умови. За загальним правилом висновок з оцінки впливу на довкілля і рішення про провадження планованої діяльності не є тотожними. Відповідно до статті 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. За своїм предметом дозвіл на спеціальне водокористування  не  є  документом,  відповідно  до  якого  створюється меліоративна система, затверджуються її проектні параметри чи вводиться в експлуатацію об’єкт інженерної інфраструктури. Такий дозвіл посвідчує право на забір та використання води, а також, за наявності, скид зворотних вод у межах уже існуючої інфраструктури. У зв’язку з цим дозвіл на спеціальне водокористування не є рішенням про провадження планованої діяльності у розумінні статті 11 Закону.

Для відповідної меліоративної системи правове значення мають документи, що підтверджують її створення, прийняття та введення в експлуатацію відповідно до законодавства, чинного на момент її створення, насамперед акт введення в експлуатацію або інший рівнозначний документ, який визначає параметри меліоративної системи як технологічно цілісної інженерної інфраструктури та окремих об’єктів, які вона в себе включає. Отримання агровиробником дозволу на спеціальне водокористування не є фактом визначення діяльності, яка підлягає процедурі оцінки впливу на довкілля відповідно до вимог статті 3 Закону і не може бути підставою для висунення вимоги щодо проведення такої оцінки. Звертаємо увагу, що переоформлення, продовження терміну дії та припинення дії дозволів регламентується Законом України „Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності”.

Зазначений підхід узгоджується і зі спеціальним законодавством. Пунктом 3 статті 26 Закону України „Про організації водокористувачів та стимулювання гідротехнічної меліорації земель” встановлено, що експлуатація організацією водокористувачів об’єктів інженерної інфраструктури меліоративних мереж, які існують та введені в експлуатацію на день набрання чинності цим Законом та передані у власність таким організаціям, у межах існуючої проектної потужності не потребує проведення оцінки впливу на довкілля та отримання рішення про провадження планованої діяльності. Крім того, підпунктом 11 пункту 2 розділу ІІ „Прикінцеві та перехідні положення” Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління об’єктами інженерної інфраструктури меліоративних систем” від 25.02.2026 № 4795-IX встановлено, що експлуатація оператором об’єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, що перебувають у державній власності та закріплені за таким оператором, у межах існуючої проектної потужності щодо забору, доставки або відведення води також не потребує проведення оцінки впливу на довкілля та отримання рішення про провадження планованої діяльності.

Крім того, пунктом 2 статті 17 Закону встановлено, що дія цього Закону не поширюється на суб’єктів господарювання, які отримали рішення про провадження планованої діяльності до набрання ним чинності, крім прямо передбачених винятків. Оскільки меліоративні системи та меліоративні мережі, в межах території обслуговування яких агровиробники здійснюють зрошення або осушення, були створені та введені в експлуатацію до набрання чинності Законом, на таку діяльність з експлуатації відповідної інженерної інфраструктури поширюється дія зазначеної перехідної норми. Таким чином, вимога щодо проходження процедури оцінки впливу на довкілля стосовно використання існуючих меліоративних систем, створених і введених в експлуатацію до набрання чинності Законом та у яких не відбуваються зміни, суперечить змісту перехідних положень цього Закону.