У Підволочиській громаді востаннє попрощалися з воїном 1-го окремого штурмового полку Збройних Сил України, жителем селища Підволочиськ — Тулаєм Андрієм Володимировичем, який помер від важких поранень, не сумісних із життям

Не стало ще одного мужнього воїна… А Небесне Царство поповнилося ще одним янголом.

Сьогодні у нашій громаді востаннє попрощалися з воїном 1-го окремого штурмового полку Збройних Сил України, жителем селища Підволочиськ — Тулаєм Андрієм Володимировичем, який помер від важких поранень, не сумісних із життям.

«Він був дуже добрим і щирим», — повторює кожен, хто знав Андрія. У мирному житті — будівельник, майстер із золотими руками, добрим серцем та відкритою душею. Приязний, завжди усміхнений, готовий допомогти в будь-якій справі. Брався за будь-яку роботу і ніколи не нарікав на долю.

Коли отримав повістку — не вагався, став до лав війська і гідно ніс службу. Воював на Покровському напрямку, сумлінно виконував усі завдання, які ставило перед ним командування.

Під час похорону матері воїна вручили почесну грамоту від Головнокомандувача Збройних Сил України — на знак подяки за жертовну службу.

Щиро співчуваємо всім рідним Андрія: матері, синові Максиму, двом сестрам, всій родині, побратимам, друзям та усім, хто знав і любив цього доброго та світлого чоловіка.

Нехай Господь прийме його душу до Свого Небесного Царства і залічить до воїнства небесного.

Вічна памʼять Герою!

Герої не вмирають!