Фото без опису

Люди з інвалідністю мають право на забезпечення повного і рівного здійснення всіх прав та свобод людини у всіх сферах життя, в тому числі й праві на працю. Про основні трудові права осіб з інвалідністю розповідають юристи з безоплатної правової допомоги.

Права громадян на працю, у тому числі людей з інвалідністю, закріплені у статті 43 Конституції України, у якій, зокрема, визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.  Це означає, що будь-яка людина, що має будь-яку групу інвалідності, має право на працю.

Слід зазначити, що встановлення трудових прав, гарантій працюючим особам з інвалідністю в Україні регулюються Конвенцією про права осіб з інвалідністю, Кодексом законів про працю України, законами України «Про відпустки», «Про охорону праці», «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні».  Дискримінація за ознакою інвалідності забороняється законом.

Перш за все необхідно розуміти, що для того, щоб скористатись своїми правами під час працевлаштування або здійснення своєї трудової діяльності, необхідно підтвердити статус особи з інвалідністю. Тому, під час оформлення на роботу, разом із документами, які підтверджують особу, здобуття відповідного рівня освіти, наявність кваліфікації та досвіду роботи,  роботодавцю додатково подаються:

  • довідка МСЕК;.
  • виписка з акта огляду в МСЕК. Роботодавець повинен звернути особливу увагу на протипоказання, установлені МСЕК, зокрема, чи не містять вони заборони на виконання роботи, для якої наймається працівник – особа з інвалідністю;
  • індивідуальна програма реабілітації особи з інвалідністю (обов’язкова для виконання всіма роботодавцями).

Роботодавцеві надаються копії зазначених документів та пред’являються оригінали.

Основні трудові права осіб з інвалідністю:

  •  при прийнятті на роботу не встановлюються випробування для осіб з інвалідністю, в разі, якщо вони направлені на роботу відповідно до рекомендацій медикосоціальної експертної комісії (ч.3 ст. 26 Кодексу законів про працю України);
  • на вимогу працівника з інвалідністю строковий трудовий договір підлягає розірванню достроково в разі, якщо це перешкоджає виконанню роботи за договором  (ч. 1 ст. 39 Кодексу законів про працю України);
  • особа з інвалідністю має право відмовитися працювати в нічний час і надурочно (ст. 55, 63, 172 Кодексу законів про працю України);
  • при скороченні чисельності або штату переважне право залишитися на роботі при рівних умовах продуктивності праці та кваліфікації надається особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”(п. 5 ст. 42 Кодексу законів про працю України).
  • у випадках, передбачених законодавством, на власника або уповноважений ним орган покладається обов’язок організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до медичних рекомендацій (ст. 172 Кодексу законів про працю України);
  • на прохання працівника з інвалідністю власника або уповноважений ним орган зобов’язаний встановити неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці (ст. 172 Кодексу законів про працю України);
  • особам з інвалідністю I і II груп надається щорічна основна відпустка тривалістю 30 календарних днів, а особам з інвалідністю III групи – 26 календарних днів (ст. 6 Закону України «Про відпустки»). Також слід зауважити, що особам з інвалідністю надаються щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного терміну безперервної роботи у перший рік та у зручний для них час.
  • за бажанням працюючої особи з інвалідністю I та II групи, їй в обов’язковому порядку надається відпустка без збереження заробітної плати тривалістю до 60 календарних днів щорічно (ст. 25 Закону України «Про відпустки»).

У разі порушення законодавства з боку роботодавця кожна особа має право звернутись до суду для захисту та  відновлення своїх прав. Особи з інвалідністю I та II груп звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях незалежно від виду позову (ст. 5 Закону України «Про судовий збір»).

Важливо знати, що особи з інвалідністю, які отримують пенсію або допомогу, що призначається замість пенсії, у розмірі, що не перевищує двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб мають право на всі види правових послуг, передбачених Законом України «Про безоплатну правову допомогу».

З 1 грудня 2021 року прожитковий мінімум для непрацездатних осіб становить 1934 грн., тобто розмір доходу осіб з інвалідністю не повинен перевищувати 3868 грн.

Для того, щоб отримати безоплатну вторинну правову допомогу, особа з інвалідністю подає до місцевого центру/бюро правової допомоги:

– заяву про надання БВПД, в якій викладається суть правового питання та зазначається вид правових послуг;

– паспорт  або інший документ, що посвідчує особу;

– РНОКПП (ідентифікаційний код);

– пенсійне посвідчення або посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги, або довідку медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) про встановлення інвалідності;

– довідку про розмір пенсії або довідку про розмір соціальної допомоги, що призначається замість пенсії за останній місяць, що передує даті звернення.